Значення в інших словниках
-
осичина —
оси́чина іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
-
осичина —
-и, ж. 1》 Те саме, що осика. 2》 збірн. Осиковий ліс або гай; осичняк.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
осичина —
ОСИ́ЧИНА, и, ж. 1. Те саме, що оси́ка. Он на стрункій та високій осичині Листя пестливо тремтить (М. Старицький); Залопотіло листя на осичині, заворушилися довгі коси беріз, злегка зашуміли дуби і липи (А. Шиян); З осичини не роблять коліс (примовка).
Словник української мови у 20 томах
-
осичина —
ОСИ́КА (листяне дерево родини вербових), ОСИ́ЧИНА, ОСИ́НА рідше, ТРЕПЕ́ТА діал. Мій город Верхній, мій, що над свічадом вод, де я купавсь малим, де зелень прудковода і срібний шум осик (В.
Словник синонімів української мови
-
осичина —
ОСИ́ЧИНА, и, ж. 1. Те саме, що оси́ка. Он на стрункій та високій осичині Листя пестливо тремтить (Стар., Поет. тв., 1958, 31); Залопотіло листя на осичині, заворушилися довгі коси беріз, злегка зашуміли дуби і липи (Шиян, Гроза..
Словник української мови в 11 томах
-
осичина —
Осичина, -ни ж. Осиновое дерево. Осичина тим труситься, що на єї Скаріот повісився. Ном. № 316. Осичино, березино, чом не гориш, тільки куришся? Чуб. V. 548. а матері твоїй осичина!...
Словник української мови Грінченка