оскудівати
ОСКУДІВА́ТИ, аю, аєш, недок., ОСКУДІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., на кого – що, ким, чим і без дод., книжн., рідко.
Ставати біднішим; бідніти.
Радісно моєму серцеві, що наша рідна нива не оскудіває талановитими людьми (Панас Мирний);
– Рука дающого не оскудіє, рука берущого не всохне, – так сміється, що не можна зрозуміти, чи жартує чоловік, чи й справді жде копійчину (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)