оскілок
ОСКІ́ЛОК, лка, ч., рідко.
Відбитий, відколотий шматок чого-небудь твердого; скалка, тріска.
Біля каганця сидів сивий дід, оскілком з очеретини підтягав ганчір'яного ґнота (Іван Ле);
* Образно. Рудіє небо. Пісно звідтіля Присвічує молодика оскілок (В. Мисик).
Словник української мови (СУМ-20)