ослава

ОСЛА́ВА, и, ж.

Недобра слава; неслава, поговір.

Таку ославу пустила [дружина бригадира] на Єльку по селу, що й інші жінки стали поглядати на неї з підозрою (О. Гончар).

Значення в інших словниках

1. ослава — -и, ж. Погана слава; поговір, огуда.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. ослава — ОСЛА́ВА, и, ж. Погана слава; поговір. — Ослави бояться [пани], — задумано промовила Настя (Гончар, Таврія, 1952, 50).  Словник української мови в 11 томах