ослава
ОСЛА́ВА, и, ж.
Недобра слава; неслава, поговір.
Таку ославу пустила [дружина бригадира] на Єльку по селу, що й інші жінки стали поглядати на неї з підозрою (О. Гончар).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me