1. Словник української мови в 11 томах

ослава

ОСЛА́ВА, и, ж. Погана слава; поговір.

— Ослави бояться [пани], — задумано промовила Настя (Гончар, Таврія, 1952, 50).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ослава — -и, ж. Погана слава; поговір, огуда. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. ослава — ОСЛА́ВА, и, ж. Недобра слава; неслава, поговір. Таку ославу пустила [дружина бригадира] на Єльку по селу, що й інші жінки стали поглядати на неї з підозрою (О. Гончар). Словник української мови у 20 томах