ослизлий

ОСЛИ́ЗЛИЙ, а, е.

Дієпр. акт. до осли́знути.

По рудих, аж червоних, ослизлих од туману купинах валялись пір'я й гадючі линовища (М. Коцюбинський);

// у знач. прикм.

Припавши грудьми до холодної, ослизлої землі, почав [Білогруд] відганяти від себе тягучі думи (Ю. Бедзик);

Звільна котиться бричка по ослизлій дорозі (І. Франко);

На господаря зирнув ослизлим оком старий кінь і тихо заіржав (П. Панч).

Значення в інших словниках

1. ослизлий — осли́злий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. ослизлий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до ослизнути.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. ослизлий — ОСЛИ́ЗЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до осли́знути. По рудих, аж червоних, ослизлих од туману купинах валялись пір’я й гадючі линовища (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах