ослизлий

ОСЛИ́ЗЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до осли́знути.

По рудих, аж червоних, ослизлих од туману купинах валялись пір’я й гадючі линовища (Коцюб., І, 1955, 361);

Припавши грудьми до холодної, ослизлої землі, почав [Білогруд] відганяти від себе тягучі думи (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 240);

Звільна котиться бричка по ослизлій дорозі (Фр., VII, 1951, 289);

На господаря зирнув ослизлим оком старий кінь і тихо заіржав (Панч, II, 1956. 13).

Значення в інших словниках

1. ослизлий — осли́злий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. ослизлий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до ослизнути.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. ослизлий — ОСЛИ́ЗЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. до осли́знути. По рудих, аж червоних, ослизлих од туману купинах валялись пір'я й гадючі линовища (М. Коцюбинський); // у знач. прикм.  Словник української мови у 20 томах