ослона
ОСЛО́НА, и, ж., діал.
1. Завіса, заслона.
І росте голосіння з-за соснових ослон (В. Стус);
* Образно. З його душі спала ослона смутку (О. Кобилянська).
2. Захист, охорона.
Тут же, під ослоною міської поліції, стояла також велика худоб'яча вага (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)