ослона
ОСЛО́НА, и, ж., діал.
1. Завіса, заслона.
З його душі спала ослона смутку (Коб., II, 1956, 170).
2. Захист, охорона.
Тут же, під ослоною міської поліції, стояла також велика худоб’яча вага (Фр., VIII, 1952, 362).
Словник української мови (СУМ-11)