ослушник
ОСЛУ́ШНИК, а, ч., книжн., заст.
Те саме, що ослуше́нець.
Велика государиня наказала розбити конфедератів. Бунтівників і ослушників! (Г. Колісник).
Словник української мови (СУМ-20)ОСЛУ́ШНИК, а, ч., книжн., заст.
Те саме, що ослуше́нець.
Велика государиня наказала розбити конфедератів. Бунтівників і ослушників! (Г. Колісник).
Словник української мови (СУМ-20)