Значення в інших словниках
-
ослушник —
ослу́шник іменник чоловічого роду, істота книжн., рідко
Орфографічний словник української мови
-
ослушник —
див. непокірний
Словник синонімів Вусика
-
ослушник —
ОСЛУ́ШНИК, а, ч., книжн., заст. Те саме, що ослуше́нець. Велика государиня наказала розбити конфедератів. Бунтівників і ослушників! (Г. Колісник).
Словник української мови у 20 томах
-
ослушник —
НЕ́СЛУХ розм. (неслухняна людина), НЕСЛУХНЯ́НЕЦЬ рідше; ОСЛУШЕ́НЕЦЬ заст., книжн., ОСЛУ́ШНИК заст., книжн. (той, хто виявляє непослух або непокору). — А що ж мені з таким неслухом робити! — скаржилася Сегедиха. — ..Хлопці були, ті слухняні. А Орися!.. (П.
Словник синонімів української мови
-
ослушник —
ОСЛУ́ШНИК, а, ч., книжн., заст. Те саме, що ослуше́нець.
Словник української мови в 11 томах