ослушниця

ослу́шниця

-і, заст.

Жін. до ослушник.

Значення в інших словниках

1. ослушниця — ослу́шниця іменник жіночого роду, істота книжн., рідко  Орфографічний словник української мови
2. ослушниця — ОСЛУ́ШНИЦЯ, і, ж., книжн., заст. Жін. до ослу́шник. Коли, метнувши громи навіжені, Став Єву Бог із раю проганять, Він їй сказав: – Ослушнице зухвала! Мені твого не треба каяття (В. Симоненко).  Словник української мови у 20 томах
3. ослушниця — ОСЛУ́ШНИЦЯ, і, ж., книжн., заст. Жін. до ослу́шник. Коли, метнувши громи навіжені, Став Єву бог із раю проганять, Він їй сказав: — Ослушнице зухвала! Мені твого не треба каяття (Сим., Земне тяжіння, 1964, 19).  Словник української мови в 11 томах