1. Великий тлумачний словник сучасної мови

ослушниця

ослу́шниця

-і, заст.

Жін. до ослушник.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ослушниця — ослу́шниця іменник жіночого роду, істота книжн., рідко Орфографічний словник української мови
  2. ослушниця — ОСЛУ́ШНИЦЯ, і, ж., книжн., заст. Жін. до ослу́шник. Коли, метнувши громи навіжені, Став Єву Бог із раю проганять, Він їй сказав: – Ослушнице зухвала! Мені твого не треба каяття (В. Симоненко). Словник української мови у 20 томах
  3. ослушниця — ОСЛУ́ШНИЦЯ, і, ж., книжн., заст. Жін. до ослу́шник. Коли, метнувши громи навіжені, Став Єву бог із раю проганять, Він їй сказав: — Ослушнице зухвала! Мені твого не треба каяття (Сим., Земне тяжіння, 1964, 19). Словник української мови в 11 томах