1. Орфографічний словник української мови

ослушниця

ослу́шниця

іменник жіночого роду, істота

книжн., рідко

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ослушниця — -і, заст. Жін. до ослушник. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. ослушниця — ОСЛУ́ШНИЦЯ, і, ж., книжн., заст. Жін. до ослу́шник. Коли, метнувши громи навіжені, Став Єву Бог із раю проганять, Він їй сказав: – Ослушнице зухвала! Мені твого не треба каяття (В. Симоненко). Словник української мови у 20 томах
  3. ослушниця — ОСЛУ́ШНИЦЯ, і, ж., книжн., заст. Жін. до ослу́шник. Коли, метнувши громи навіжені, Став Єву бог із раю проганять, Він їй сказав: — Ослушнице зухвала! Мені твого не треба каяття (Сим., Земне тяжіння, 1964, 19). Словник української мови в 11 томах