ослушниця
ОСЛУ́ШНИЦЯ, і, ж., книжн., заст.
Жін. до ослу́шник.
Коли, метнувши громи навіжені, Став Єву Бог із раю проганять, Він їй сказав: – Ослушнице зухвала! Мені твого не треба каяття (В. Симоненко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ослушниця — ослу́шниця іменник жіночого роду, істота книжн., рідко Орфографічний словник української мови
- ослушниця — -і, заст. Жін. до ослушник. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ослушниця — ОСЛУ́ШНИЦЯ, і, ж., книжн., заст. Жін. до ослу́шник. Коли, метнувши громи навіжені, Став Єву бог із раю проганять, Він їй сказав: — Ослушнице зухвала! Мені твого не треба каяття (Сим., Земне тяжіння, 1964, 19). Словник української мови в 11 томах