ослячий
ОСЛЯ́ЧИЙ, а, е.
1. Прикм. до осе́л.
Старі браміни поприносили старі пергаментні документи. Перед Саібом розгорнули цілу ослячу шкуру (І. Нечуй-Левицький);
Обурений професор показав цілому класові одну картку з зошита Демидова, на якій була нарисована велика осляча голова в окулярах (О. Маковей).
2. Такий, як у осла.
Ярослав дивився на митрополита, тішила його осляча впертість Феопемптова (П. Загребельний);
– Іди і промий свій ослячий мозок, годі мені за всіх думати! (Р. Іваничук).
Словник української мови (СУМ-20)