1. Словник української мови у 20 томах

ослячий

ОСЛЯ́ЧИЙ, а, е.

1. Прикм. до осе́л.

Старі браміни поприносили старі пергаментні документи. Перед Саібом розгорнули цілу ослячу шкуру (І. Нечуй-Левицький);

Обурений професор показав цілому класові одну картку з зошита Демидова, на якій була нарисована велика осляча голова в окулярах (О. Маковей).

2. Такий, як у осла.

Ярослав дивився на митрополита, тішила його осляча впертість Феопемптова (П. Загребельний);

– Іди і промий свій ослячий мозок, годі мені за всіх думати! (Р. Іваничук).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ослячий — осля́чий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. ослячий — -а, -е. 1》 Прикм. до осел. 2》 Такий, як у осла. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. ослячий — осля́чий: ◊ осля́чий місто́к шк., ірон. іспит на атестат зрілості (ст): Мама прямо не могла собі найти місця, так боялася, що мені не вдасться перейти через той “ослячий місток”... Лексикон львівський: поважно і на жарт
  4. ослячий — ОСЛЯ́ЧИЙ, а, е. 1. Прикм. до осе́л. Старі браміни поприносили старі пергаментні документи. Перед Саібом розгорнули цілу ослячу шкуру (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах