ослячий
ОСЛЯ́ЧИЙ, а, е.
1. Прикм. до осе́л.
Старі браміни поприносили старі пергаментні документи. Перед Саібом розгорнули цілу ослячу шкуру (Н.-Лев., IV, 1956, 32);
Обурений професор показав цілому класові одну картку з зошита Демидова, на якій була нарисована велика осляча голова в окулярах (Мак., Вибр., 1954, 51).
2. Такий, як у осла.
Ярослав дивився на митрополита, тішила його осляча впертість Феопемптова (Загреб., Диво, 1968, 627).
Осля́че ву́хо; Осля́чі ву́ха, зневажл., лайл. — уживається на означення обмеженості, нерозумності або некмітливості кого-небудь.
— За жнива клопіт, а про піонерську зміну забув, ослячі вуха! (Донч., VI, 1957, 56).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ослячий — осля́чий прикметник Орфографічний словник української мови
- ослячий — -а, -е. 1》 Прикм. до осел. 2》 Такий, як у осла. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ослячий — ОСЛЯ́ЧИЙ, а, е. 1. Прикм. до осе́л. Старі браміни поприносили старі пергаментні документи. Перед Саібом розгорнули цілу ослячу шкуру (І. Словник української мови у 20 томах
- ослячий — осля́чий: ◊ осля́чий місто́к шк., ірон. іспит на атестат зрілості (ст): Мама прямо не могла собі найти місця, так боялася, що мені не вдасться перейти через той “ослячий місток”... Лексикон львівський: поважно і на жарт