основуватися
ОСНО́ВУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ОСНУВА́ТИСЯ, ую́ся, ує́шся, док.
1. на чому, рідко. Мати основою що-небудь.
Досить своєрідний колорит квіткових килимів основувався на невеликій кількості гармонійно поєднаних між собою чистих насичених кольорів (з наук. літ.);
// Виходити з чогось; ґрунтуватися, базуватися (у 1 знач.) на чому-небудь.
Не пишу поздоровлень, основуючись на приказці: “не кажи гоп, поки не перескочиш” (Леся Українка);
Тут товариство основувалося не лише на особистій симпатії і приятельській підмозі, а охоплювало ширші круги – спільності по думці й прагненню до одної мети (Н. Кобринська).
2. заст. Засновуватися.
Обідав [Герман] у касині [казино], яке, головно його заходом, оснувалося два роки тому в Бориславі (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)