особисто

ОСОБИ́СТО, присл.

1. Власною особою; персонально.

Бутаков особисто з'явився до нього з візитом, Федяєв прийняв його ввічливо й люб'язно (З. Тулуб);

Майор Воронцов надавав великого значення цим навчанням. Бої штурмових груп він контролював особисто (О. Гончар).

2. Безпосередньо, не через когось.

Дуже тішуся, що доведеться мені особисто познайомитися з Вами (М. Коцюбинський);

– Листи пишуться тоді, коли немає змоги сказати те, що хочеться, особисто, віч-на-віч... (М. Чабанівський).

3. з особ. займ. Уживається при висловленні погляду конкретної особи на що-небудь, її ставлення до чогось (відповідно до її переконань, смаків, уподобань і т. ін.).

У всякім разі такі, якими вони [духи] показуються на сеансах, вони .. мені особисто дуже несимпатичні (Леся Українка);

Я особисто шкодую, що в ній [книзі] немає деяких східних, “орієнтальних” і взагалі мандрівницьких поезій Тихонова, зокрема поезій про Кавказ (М. Рильський).

Значення в інших словниках

1. особисто — особи́сто прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. особисто — Власною персоною <�особою> і п. ф. від ОСОБИСТИЙ.  Словник синонімів Караванського
3. особисто — присл. 1》 Власною особою; сам, персонально. 2》 Безпосередньо, не через когось. 3》 з особ. займ. Уживається при висловленні погляду конкретної особи на що-небудь, її ставлення до чогось (відповідно до її переконань, смаків, уподобань і т. ін.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. особисто — ОСОБИ́СТО, присл. 1. Власною особою; сам, персонально. Бутаков особисто з’явився до нього з візитом, Федяєв прийняв його ввічливо й люб’язно (Тулуб, В степу.., 1964, 241); Майор Воронцов надавав великого значення цим навчанням.  Словник української мови в 11 томах
5. особисто — Особисто нар. Лично.  Словник української мови Грінченка