особисто
ОСОБИ́СТО, присл.
1. Власною особою; персонально.
Бутаков особисто з'явився до нього з візитом, Федяєв прийняв його ввічливо й люб'язно (З. Тулуб);
Майор Воронцов надавав великого значення цим навчанням. Бої штурмових груп він контролював особисто (О. Гончар).
2. Безпосередньо, не через когось.
Дуже тішуся, що доведеться мені особисто познайомитися з Вами (М. Коцюбинський);
– Листи пишуться тоді, коли немає змоги сказати те, що хочеться, особисто, віч-на-віч... (М. Чабанівський).
3. з особ. займ. Уживається при висловленні погляду конкретної особи на що-небудь, її ставлення до чогось (відповідно до її переконань, смаків, уподобань і т. ін.).
У всякім разі такі, якими вони [духи] показуються на сеансах, вони .. мені особисто дуже несимпатичні (Леся Українка);
Я особисто шкодую, що в ній [книзі] немає деяких східних, “орієнтальних” і взагалі мандрівницьких поезій Тихонова, зокрема поезій про Кавказ (М. Рильський).
Значення в інших словниках
- особисто — особи́сто прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- особисто — Власною персоною <�особою> і п. ф. від ОСОБИСТИЙ. Словник синонімів Караванського
- особисто — присл. 1》 Власною особою; сам, персонально. 2》 Безпосередньо, не через когось. 3》 з особ. займ. Уживається при висловленні погляду конкретної особи на що-небудь, її ставлення до чогось (відповідно до її переконань, смаків, уподобань і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- особисто — ОСОБИ́СТО, присл. 1. Власною особою; сам, персонально. Бутаков особисто з’явився до нього з візитом, Федяєв прийняв його ввічливо й люб’язно (Тулуб, В степу.., 1964, 241); Майор Воронцов надавав великого значення цим навчанням. Словник української мови в 11 томах
- особисто — Особисто нар. Лично. Словник української мови Грінченка