особистий

ОСОБИ́СТИЙ, а, е.

1. Який є власністю окремої особи, безпосередньо належить їй; персональний, власний.

– Речі свої запакуйте в ящики або в чемодани й занесіть до мене .. Я накажу Тихову, денщикові, покласти їх разом із моїми особистими речами (З. Тулуб);

Врізалось мені в пам'ять одне особисте авто, завалене валізками, жінками і дітьми (Ірина Вільде);

Особиста власність;

// Закріплений для користування за якою-небудь особою.

Особистий кінь Брянського теж був зав'ючений боєприпасами і парував під тяжким вантажем (О. Гончар);

Спецодяг треба мати особистий, окремий для кожного робітника (з наук.-попул. літ.);

// Який постійно перебуває при певній особі, обслуговує її.

Особиста охорона;

Особистий ординарець;

// Який є символом певної особи.

Писане звичайною машинкою, воно [наукове листування] й походило ніби від якогось механізму, що в кінці автоматично ставив чорнилом свій особистий штамп, так званий власноручний підпис (В. Підмогильний);

Особисті й фамільні герби у дореволюційній Росії, як і на Заході, виконували певну соціальну роль – стверджували приналежність їх власників до пануючих класів (з наук.-попул. літ.).

2. Який безпосередньо стосується якої-небудь особи, пов'язаний з нею.

Тепер міркуємо над світом і людьми, І над машинами, й над щастям особистим (В. Самійленко);

Було, певне, по опівночі, коли я постукав до Михайла .. Він пошепки розповів мені, що його особисті справи стоять чудово (Олесь Досвітній);

Поема [“Дзяди”] виросла на героїчній і скорботній основі великої трагедії в житті Польщі і на ґрунті великої особистої трагедії Міцкевича (М. Рильський);

// Який виражає індивідуальні особливості, нахили і т. ін. якої-небудь особи.

Постійний склад службовців і робітників інституту, щоденні зустрічі по роботі виробляли сталу звичку з усіма бути добрим сусідою, не виявляючи особистих уподобань, захоплень (Іван Ле);

Читала я Вашу статтю.., перша половина дуже добра, а друга .. занадто особиста (Леся Українка);

// Який безпосередньо виявляється якою-небудь особою.

Особисті симпатії;

// Який спрямований проти певної особи, зачіпає її.

І зрозуміли вони, що вирок поетові продиктувала цареві не стільки особиста образа, скільки страх перед ним (З. Тулуб);

– Нічого їм не треба, а просто особисті рахунки!.. Позакулісна боротьба! (М. Хвильовий);

// Власт. окремій особі.

Сприймання часу у людини має особистий характер (з наук. літ.).

3. у знач. ім. особи́сте, того, с. Те, що характерне для окремої особи, властиве їй.

Своїм життям живуть старші діти. Проте звикли вони без батьківської поради нічого не починати ні в особистому, ні на роботі (Ю. Шовкопляс);

Особисте у творах В. Сосюри дуже часто злито воєдино з соціально значимим (з навч. літ.).

4. Який здійснюється безпосередньо, не через інших осіб.

Добірний смак і викінчення робіток .. заслужили на прилюдне признання в часописах, за що вдячний комітет прислав їй особисту подяку (Н. Кобринська);

Безбородько вибрався до лікарні нібито екстрено відвідати одного важкохворого, який .. знаходився під його особистим наглядом (Ірина Вільде);

// Який здійснюється ким-небудь від власного імені.

Оформлення документів з питань громадянства України провадиться при особистому зверненні заявника (з наук. літ.);

Особисте прохання.