особистий

БЕЗПОСЕРЕ́ДНІЙ (який не має проміжних ланок, здійснюється без посередництва кого-, чого-небудь), ПРЯМИ́Й, ОСОБИ́СТИЙ (при контактах людей); ПРАКТИ́ЧНИЙ (який здійснюється безпосередньо, на ділі). — Ви.. з'явитесь додому новими людьми, людьми з світовим іменем. Людьми, які усвідомлюють свою безпосередню участь у творенні світової історії (О. Гончар); — А хто ж буде за вас пости перевіряти? Хто буде виконувати ваші прямі старшинські обов'язки? (О. Гончар); (Ройовий:) Не можна забувати, Маріє, що парк ми будували під особистим керівництвом Гордія Опанасовича (О. Корнійчук); Практичне здійснення державної влади.

ВЛА́СНИЙ (належний за правом власності; безпосередньо стосовний окремої особи), ОСОБИ́СТИЙ, СВІЙ, ОСІ́БНИЙ рідко; ПРИВА́ТНИЙ (не державний, не суспільний). Просто не знає Гена свого щастя. То ще ж такий батько: архітектор, міста будує, власною "Волгою" привозив сюди Гену (О. Гончар); Власний підпис; Власна рука; — Пане Марфін, ви звільнені з посади інспектора. — "За що?" — За втручання не в свої справи (О. Довженко); Всяка птиця своїм носом сита (П. Загребельний); Всюди ту осібну землю видно — смуги, межі.. Як батрацька свита (І. Нехода); Приватний будинок. — Пор. 1. особи́стий.

ОСОБИ́СТИЙ (який перебуває у розпорядженні, користуванні даної особи; який стосується окремої особи); ІНДИВІДУА́ЛЬНИЙ, ПЕРСОНА́ЛЬНИЙ, ПРИВА́ТНИЙ, ВЛАСНОРУ́ЧНИЙ (про підпис). Особистий кінь Брянського теж був зав'ючений боєприпасами і парував під тяжким вантажем (О. Гончар); Індивідуальна відповідальність за доручену справу; Персональна справа працівника; Персональний комп'ютер; Я завжди вміла відрізняти публіцистику від приватних справ (Леся Українка); В кінці (наукового листування я) ставив чорнилом свій особистий штамп, так званий власноручний підпис (В. Підмогильний). — Пор. вла́сний.

ОСОБИ́СТИЙ (властивий тільки даній особі, який виражає думки, переживання і т. ін. тільки окремої особи), ІНДИВІДУА́ЛЬНИЙ, СУБ'ЄКТИ́ВНИЙ, ОСІ́БНИ́Й рідше. Мати особисту думку; Листування Стефаника — це ключ до розуміння світогляду письменника та індивідуальних рис його творчої майстерності (з журналу); Ми звикли вважати радість лише суб'єктивним станом чуттєвої істоти, яка осмислює свій стан вдоволення, гармонії (О. Бердник); Правдиві великі поети ніхто не подібний один до другого — кожний має щось свого, осібного, чого ніхто інший не має (І. Франко).

ОСОБИ́СТИЙ (стосовний життя окремої особи, її нахилів, родинних відносин і т. ін.), ІНТИ́МНИЙ, ПРИВА́ТНИЙ, ОСІ́БНИЙ рідше. З кожною годиною, як це буває в молодості, він все більше переконувався, що вже не матиме свого особистого щастя (М. Стельмах); Бідний, хороший Михайло!.. Іноді грубуватий в розмовах і в поведінці з товаришами, — сердечний і тактовний в інтимних справах (П. Колесник); Приватні стосунки; (Кай Летіцій:) І хоч який він (Крістін) є в житті осібнім, а все ж він добрий римський громадянин (Леся Українка).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. особистий — (який створений даною особою) суб'єктивний, (належить даній особі) приватний, персональний, індивідуальний, (підпис) власноручний, (стосується її життя) інтимний, приватний, осібний. Словник синонімів Полюги
  2. особистий — особи́стий прикметник Орфографічний словник української мови
  3. особистий — ОСОБИСТИЙ – ОСОБОВИЙ – ОСОБЛИВИЙ Особистий. Який є власністю окремої особи, безперечно належить їй, персональний; який безпосередньо стосується певної особи; який здійснюється не через інших осіб: особисті речі, особиста охорона, особисте щастя... Літературне слововживання
  4. особистий — Персональний, власний; (- стосунки) інтимний, приватний; (- рису) індивідуальний; (нагляд) безпосередній; (- справу) особовий. Словник синонімів Караванського
  5. особистий — -а, -е. 1》 Який є власністю окремої особи, безпосередньо належить їй; персональний, власний. Особиста власність. Особистий інтерес. Особиста вигода. 2》 Який безпосередньо стосується якої-небудь особи, пов'язаний з нею. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. особистий — ОСОБИ́СТИЙ, а, е. 1. Який є власністю окремої особи, безпосередньо належить їй; персональний, власний. – Речі свої запакуйте в ящики або в чемодани й занесіть до мене .. Я накажу Тихову, денщикові, покласти їх разом із моїми особистими речами (З. Словник української мови у 20 томах
  7. особистий — Особи́стий, -та, -те Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. особистий — ОСОБИ́СТИЙ, а, е. 1. Який є власністю окремої особи, безпосередньо належить їй; персональний, власний. — Речі свої запакуйте в ящики або в чемодани й занесіть до мене.. Словник української мови в 11 томах
  9. особистий — Особистий, -а, -е Личный. Словник української мови Грінченка