1. Великий тлумачний словник сучасної мови

особистий

особи́стий

-а, -е.

1》 Який є власністю окремої особи, безпосередньо належить їй; персональний, власний. Особиста власність. Особистий інтерес. Особиста вигода.

2》 Який безпосередньо стосується якої-небудь особи, пов'язаний з нею.

Особиста гігієна — сукупність гігієнічних правил поведінки людини, які сприяють збереженню і подовженню строку активного життя.

Особисте зрушення — патологічні зміни складу особи, які характеризуються появою нових властивостей.

|| Який виражає індивідуальні особливості, нахили і т. ін. якої-небудь особи.

3》 Який здійснюється безпосередньо, не через інших осіб. Який здійснюється ким-небудь від власного імені. Особисте прохання.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. особистий — (який створений даною особою) суб'єктивний, (належить даній особі) приватний, персональний, індивідуальний, (підпис) власноручний, (стосується її життя) інтимний, приватний, осібний. Словник синонімів Полюги
  2. особистий — особи́стий прикметник Орфографічний словник української мови
  3. особистий — ОСОБИСТИЙ – ОСОБОВИЙ – ОСОБЛИВИЙ Особистий. Який є власністю окремої особи, безперечно належить їй, персональний; який безпосередньо стосується певної особи; який здійснюється не через інших осіб: особисті речі, особиста охорона, особисте щастя... Літературне слововживання
  4. особистий — Персональний, власний; (- стосунки) інтимний, приватний; (- рису) індивідуальний; (нагляд) безпосередній; (- справу) особовий. Словник синонімів Караванського
  5. особистий — ОСОБИ́СТИЙ, а, е. 1. Який є власністю окремої особи, безпосередньо належить їй; персональний, власний. – Речі свої запакуйте в ящики або в чемодани й занесіть до мене .. Я накажу Тихову, денщикові, покласти їх разом із моїми особистими речами (З. Словник української мови у 20 томах
  6. особистий — БЕЗПОСЕРЕ́ДНІЙ (який не має проміжних ланок, здійснюється без посередництва кого-, чого-небудь), ПРЯМИ́Й, ОСОБИ́СТИЙ (при контактах людей); ПРАКТИ́ЧНИЙ (який здійснюється безпосередньо, на ділі). — Ви.. Словник синонімів української мови
  7. особистий — Особи́стий, -та, -те Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. особистий — ОСОБИ́СТИЙ, а, е. 1. Який є власністю окремої особи, безпосередньо належить їй; персональний, власний. — Речі свої запакуйте в ящики або в чемодани й занесіть до мене.. Словник української мови в 11 томах
  9. особистий — Особистий, -а, -е Личный. Словник української мови Грінченка