особистий

ОСОБИ́СТИЙ, а, е.

1. Який є власністю окремої особи, безпосередньо належить їй; персональний, власний.

— Речі свої запакуйте в ящики або в чемодани й занесіть до мене.. Я накажу Тихову, денщикові, покласти їх разом із моїми особистими речами (Тулуб, В степу.., 1964, 245);

Особиста власність;

// Закріплений для користування за якою-небудь особою.

Особистий кінь Брянського теж був зав’ючений боєприпасами і парував під тяжким вантажем (Гончар, III, 1959, 122);

Спецодяг треба мати особистий, окремий для кожного робітника (Як запоб. заразн. хвор.., 1957, 50);

// Який постійно перебуває при певній особі, обслуговує її.

Особиста охорона; Особистий ординарець;

// Який є символом певної особи.

Особисті й фамільні герби у дореволюційній Росії, як і на Заході, виконували певну соціальну роль — стверджували приналежність їх власників до пануючих класів (Наука.., 10, 1965, 39).

2. Який безпосередньо стосується якої-небудь особи, пов’язаний з нею.

Тепер міркуємо над світом і людьми, І над машинами, й над щастям особистим (Сам., І, 1958, 124);

Було, певне, по опівночі, коли я постукав до Михайла.. Він пошепки розповів мені, що його особисті справи стоять чудово (Досв., Вибр., 1959, 105);

Поема ["Дзяди"] виросла на героїчній і скорботній основі великої трагедії в житті Польщі і на грунті великої особистої трагедії Міцкевича (Рильський, X, 1962, 63);

// Який виражає індивідуальні особливості, нахили і т. ін. якої-небудь особи.

Постійний склад службовців і робітників інституту, щоденні зустрічі по роботі виробляли сталу звичку з усіма бути добрим сусідою, не виявляючи особистих уподобань, захоплень (Ле, Право.., 1957, 233);

// Який безпосередньо виявляється якою-небудь особою.

Особисті симпатії;

// Який спрямований проти певної особи, зачіпає її.

І зрозуміли вони, що вирок поетові продиктувала цареві не стільки особиста образа, скільки страх перед ним (Тулуб, В степу.., 1964, 49);

// Власт. окремій особі.

Сприймання часу у людини має особистий характер (Рад. психол. наука.., 1958, 41);

// у знач. ім. особи́сте, того, с. Те, що характерне для окремої особи, властиве їй.

Своїм життям живуть старші діти. Проте звикли вони без батьківської поради нічого не починати ні в особистому, ні на роботі (Шовк., Людина.., 1962, 160);

Виробничий колектив безпосередньо пов’язує особисті і громадські інтереси, зливаючи особисте з суспільним (Ком. Укр., 11, 1964, 42).

3. Який здійснюється безпосередньо, не через інших осіб.

Добірний смак і викінчення робіток.. заслужили на прилюдне признання в часописах, за що вдячний комітет прислав їй особисту подяку (Кобр., Вибр., 1954, 101);

Безбородько вибрався до лікарні нібито екстрено відвідати одного важкохворого, який.. знаходився під його особистим наглядом (Вільде, Сестри.., 1958, 50);

// Який здійснюється ким-небудь від власного імені.

Особисте прохання.