особистий
ОСОБИ́СТИЙ, а, е.
1. Який є власністю окремої особи, безпосередньо належить їй; персональний, власний.
– Речі свої запакуйте в ящики або в чемодани й занесіть до мене .. Я накажу Тихову, денщикові, покласти їх разом із моїми особистими речами (З. Тулуб);
Врізалось мені в пам'ять одне особисте авто, завалене валізками, жінками і дітьми (Ірина Вільде);
Особиста власність;
// Закріплений для користування за якою-небудь особою.
Особистий кінь Брянського теж був зав'ючений боєприпасами і парував під тяжким вантажем (О. Гончар);
Спецодяг треба мати особистий, окремий для кожного робітника (з наук.-попул. літ.);
// Який постійно перебуває при певній особі, обслуговує її.
Особиста охорона;
Особистий ординарець;
// Який є символом певної особи.
Писане звичайною машинкою, воно [наукове листування] й походило ніби від якогось механізму, що в кінці автоматично ставив чорнилом свій особистий штамп, так званий власноручний підпис (В. Підмогильний);
Особисті й фамільні герби у дореволюційній Росії, як і на Заході, виконували певну соціальну роль – стверджували приналежність їх власників до пануючих класів (з наук.-попул. літ.).
2. Який безпосередньо стосується якої-небудь особи, пов'язаний з нею.
Тепер міркуємо над світом і людьми, І над машинами, й над щастям особистим (В. Самійленко);
Було, певне, по опівночі, коли я постукав до Михайла .. Він пошепки розповів мені, що його особисті справи стоять чудово (Олесь Досвітній);
Поема [“Дзяди”] виросла на героїчній і скорботній основі великої трагедії в житті Польщі і на ґрунті великої особистої трагедії Міцкевича (М. Рильський);
// Який виражає індивідуальні особливості, нахили і т. ін. якої-небудь особи.
Постійний склад службовців і робітників інституту, щоденні зустрічі по роботі виробляли сталу звичку з усіма бути добрим сусідою, не виявляючи особистих уподобань, захоплень (Іван Ле);
Читала я Вашу статтю.., перша половина дуже добра, а друга .. занадто особиста (Леся Українка);
// Який безпосередньо виявляється якою-небудь особою.
Особисті симпатії;
// Який спрямований проти певної особи, зачіпає її.
І зрозуміли вони, що вирок поетові продиктувала цареві не стільки особиста образа, скільки страх перед ним (З. Тулуб);
– Нічого їм не треба, а просто особисті рахунки!.. Позакулісна боротьба! (М. Хвильовий);
// Власт. окремій особі.
Сприймання часу у людини має особистий характер (з наук. літ.).
3. у знач. ім. особи́сте, того, с. Те, що характерне для окремої особи, властиве їй.
Своїм життям живуть старші діти. Проте звикли вони без батьківської поради нічого не починати ні в особистому, ні на роботі (Ю. Шовкопляс);
Особисте у творах В. Сосюри дуже часто злито воєдино з соціально значимим (з навч. літ.).
4. Який здійснюється безпосередньо, не через інших осіб.
Добірний смак і викінчення робіток .. заслужили на прилюдне признання в часописах, за що вдячний комітет прислав їй особисту подяку (Н. Кобринська);
Безбородько вибрався до лікарні нібито екстрено відвідати одного важкохворого, який .. знаходився під його особистим наглядом (Ірина Вільде);
// Який здійснюється ким-небудь від власного імені.
Оформлення документів з питань громадянства України провадиться при особистому зверненні заявника (з наук. літ.);
Особисте прохання.
Словник української мови (СУМ-20)