особистий

Персональний, власний; (- стосунки) інтимний, приватний; (- рису) індивідуальний; (нагляд) безпосередній; (- справу) особовий.

Значення в інших словниках

1. особистий — (який створений даною особою) суб'єктивний, (належить даній особі) приватний, персональний, індивідуальний, (підпис) власноручний, (стосується її життя) інтимний, приватний, осібний.  Словник синонімів Полюги
2. особистий — особи́стий прикметник  Орфографічний словник української мови
3. особистий — ОСОБИСТИЙ – ОСОБОВИЙ – ОСОБЛИВИЙ Особистий. Який є власністю окремої особи, безперечно належить їй, персональний; який безпосередньо стосується певної особи; який здійснюється не через інших осіб: особисті речі, особиста охорона, особисте щастя...  Літературне слововживання
4. особистий — -а, -е. 1》 Який є власністю окремої особи, безпосередньо належить їй; персональний, власний. Особиста власність. Особистий інтерес. Особиста вигода. 2》 Який безпосередньо стосується якої-небудь особи, пов'язаний з нею.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. особистий — ОСОБИ́СТИЙ, а, е. 1. Який є власністю окремої особи, безпосередньо належить їй; персональний, власний. – Речі свої запакуйте в ящики або в чемодани й занесіть до мене .. Я накажу Тихову, денщикові, покласти їх разом із моїми особистими речами (З.  Словник української мови у 20 томах
6. особистий — БЕЗПОСЕРЕ́ДНІЙ (який не має проміжних ланок, здійснюється без посередництва кого-, чого-небудь), ПРЯМИ́Й, ОСОБИ́СТИЙ (при контактах людей); ПРАКТИ́ЧНИЙ (який здійснюється безпосередньо, на ділі). — Ви..  Словник синонімів української мови
7. особистий — Особи́стий, -та, -те  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. особистий — ОСОБИ́СТИЙ, а, е. 1. Який є власністю окремої особи, безпосередньо належить їй; персональний, власний. — Речі свої запакуйте в ящики або в чемодани й занесіть до мене..  Словник української мови в 11 томах
9. особистий — Особистий, -а, -е Личный.  Словник української мови Грінченка