особистий
ОСОБИ́СТИЙ, а, е.
1. Який є власністю окремої особи, безпосередньо належить їй; персональний, власний.
— Речі свої запакуйте в ящики або в чемодани й занесіть до мене.. Я накажу Тихову, денщикові, покласти їх разом із моїми особистими речами (Тулуб, В степу.., 1964, 245);
Особиста власність;
// Закріплений для користування за якою-небудь особою.
Особистий кінь Брянського теж був зав’ючений боєприпасами і парував під тяжким вантажем (Гончар, III, 1959, 122);
Спецодяг треба мати особистий, окремий для кожного робітника (Як запоб. заразн. хвор.., 1957, 50);
// Який постійно перебуває при певній особі, обслуговує її.
Особиста охорона; Особистий ординарець;
// Який є символом певної особи.
Особисті й фамільні герби у дореволюційній Росії, як і на Заході, виконували певну соціальну роль — стверджували приналежність їх власників до пануючих класів (Наука.., 10, 1965, 39).
2. Який безпосередньо стосується якої-небудь особи, пов’язаний з нею.
Тепер міркуємо над світом і людьми, І над машинами, й над щастям особистим (Сам., І, 1958, 124);
Було, певне, по опівночі, коли я постукав до Михайла.. Він пошепки розповів мені, що його особисті справи стоять чудово (Досв., Вибр., 1959, 105);
Поема ["Дзяди"] виросла на героїчній і скорботній основі великої трагедії в житті Польщі і на грунті великої особистої трагедії Міцкевича (Рильський, X, 1962, 63);
// Який виражає індивідуальні особливості, нахили і т. ін. якої-небудь особи.
Постійний склад службовців і робітників інституту, щоденні зустрічі по роботі виробляли сталу звичку з усіма бути добрим сусідою, не виявляючи особистих уподобань, захоплень (Ле, Право.., 1957, 233);
// Який безпосередньо виявляється якою-небудь особою.
Особисті симпатії;
// Який спрямований проти певної особи, зачіпає її.
І зрозуміли вони, що вирок поетові продиктувала цареві не стільки особиста образа, скільки страх перед ним (Тулуб, В степу.., 1964, 49);
// Власт. окремій особі.
Сприймання часу у людини має особистий характер (Рад. психол. наука.., 1958, 41);
// у знач. ім. особи́сте, того, с. Те, що характерне для окремої особи, властиве їй.
Своїм життям живуть старші діти. Проте звикли вони без батьківської поради нічого не починати ні в особистому, ні на роботі (Шовк., Людина.., 1962, 160);
Виробничий колектив безпосередньо пов’язує особисті і громадські інтереси, зливаючи особисте з суспільним (Ком. Укр., 11, 1964, 42).
3. Який здійснюється безпосередньо, не через інших осіб.
Добірний смак і викінчення робіток.. заслужили на прилюдне признання в часописах, за що вдячний комітет прислав їй особисту подяку (Кобр., Вибр., 1954, 101);
Безбородько вибрався до лікарні нібито екстрено відвідати одного важкохворого, який.. знаходився під його особистим наглядом (Вільде, Сестри.., 1958, 50);
// Який здійснюється ким-небудь від власного імені.
Особисте прохання.
Словник української мови (СУМ-11)