осолода

ОСОЛО́ДА, и, ж., рідко.

1. Те саме, що осоло́дження.

– Скрізь панує невгамовний, навіжений потяг до поживи, до грошей, до солоднечі життя, до осолоди втіхами (І. Нечуй-Левицький).

2. Глибоке внутрішнє задоволення; блаженство, насолода.

Після гострого, холодного кисляку Оверко враз освіжів, .. а вже після білих соковитих черешень зовсім ожив, приємна осолода розлилася в тілі (К. Гордієнко);

Скільки щастя й осолоди Я з такої ночі п'ю! Скільки тихої відради В душу лащиться мою! (А. Кримський).

3. Те, що приносить радість, утіху.

Левади рідні, голосні, співучі!.. Покидає вас вродлива дівчина, краса всього села, материна втіха, батькова осолода, веселість усіх добрих громадян (П. Куліш);

Горіла в пісні свічкою печаль, Минулих літ єдина осолода (М. Рильський).

Значення в інших словниках

1. осолода — осоло́да іменник жіночого роду рідко  Орфографічний словник української мови
2. осолода — Блаженство, насолода, втіха; (дія) осолодження.  Словник синонімів Караванського
3. осолода — -и, ж., рідко. 1》 Глибоке внутрішнє задоволення; блаженство, насолода. 2》 Те, що приносить радість, утіху.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. осолода — ОСОЛО́ДА, и, ж., рідко. 1. Глибоке внутрішнє задоволення; блаженство, насолода. — Скрізь панує невгамовний, навіжений потяг до поживи, до грошей, до солоднечі життя, до осолоди втіхами (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах
5. осолода — Осоло́да, -ди ж. Услада. К. ЦН. 268. Він дав таку в печалях осолоду. К. МБ. XII. 273.  Словник української мови Грінченка