остерігаючий

ОСТЕРІГА́ЮЧИЙ, а, е, рідко.

Який остерігає кого-небудь від небезпеки.

– Не проклинайте його вже надто тяжко, ви ж мати... – почувся востаннє остерігаючий голос (О. Кобилянська);

// Уважний, сторожкий.

Пильним, остерігаючим оком стежить качка за небезпечним ворогом (А. Шиян).

Значення в інших словниках

1. остерігаючий — остеріга́ючий прикметник рідко  Орфографічний словник української мови
2. остерігаючий — -а, -е. Дієприкм. акт. теп. ч. до остерігати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. остерігаючий — ОСТЕРІГА́ЮЧИЙ, а, е, рідко. Дієпр. акт. теп. ч. до остеріга́ти. — Не проклинайте його вже надто тяжко, ви ж мати… — почувся востаннє остерігаючий голос (Коб., II, 1956, 238); Пильним, остерігаючим оком стежить качка за небезпечним ворогом (Шиян, Баланда, 1957, 73).  Словник української мови в 11 томах