остиглий

ОСТИ́ГЛИЙ, а, е.

1. Дієпр. акт. до ости́гнути і ости́гти.

Парувала під хвилею теплого повітря остигла за ніч земля (С. Скляренко).

2. у знач. прикм. Холодний, прохолодний.

Михайло глянув на матір, яка .. мила посуд на остиглій плиті (М. Томчаній);

* Образно. Минулися молодії Веселії літа, Немає з ким остиглого Серденька нагріти (Т. Шевченко).

Значення в інших словниках

1. остиглий — ости́глий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. остиглий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до остигнути і остигти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. остиглий — ОСТИ́ГЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до ости́гнути і ости́гти. Парувала під хвилею теплого повітря остигла за ніч земля (Скл., Хазяїни, 1948, 216); *Образно. Минулися молодії Веселії літа, Немає з ким остиглого Серденька нагріти (Шевч., II, 1953, 149).  Словник української мови в 11 томах