остиглий

ОСТИ́ГЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до ости́гнути і ости́гти.

Парувала під хвилею теплого повітря остигла за ніч земля (Скл., Хазяїни, 1948, 216);

*Образно. Минулися молодії Веселії літа, Немає з ким остиглого Серденька нагріти (Шевч., II, 1953, 149).

Значення в інших словниках

1. остиглий — ости́глий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. остиглий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до остигнути і остигти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. остиглий — ОСТИ́ГЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. до ости́гнути і ости́гти. Парувала під хвилею теплого повітря остигла за ніч земля (С. Скляренко). 2. у знач. прикм. Холодний, прохолодний. Михайло глянув на матір, яка .. мила посуд на остиглій плиті (М.  Словник української мови у 20 томах