остигаючий

ОСТИГА́ЮЧИЙ, а, е, рідко. Дієпр. акт. теп. ч. до остига́ти.

В лісі притихло, тільки чути було млявий дзвін остигаючих кіс на сусідніх галявинах (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 240).

Значення в інших словниках

1. остигаючий — остига́ючий прикметник рідко  Орфографічний словник української мови
2. остигаючий — ОСТИГА́ЮЧИЙ, а, е, рідко. Який остигає. В лісі притихло, тільки чути було млявий дзвін остигаючих кіс на сусідніх галявинах (В. Земляк).  Словник української мови у 20 томах