остружок
ОСТРУ́ЖОК, жка, ч.
Те саме, що стру́жка.
Чорт взявся стругати вовка, а з остружків зробилися шершні (з легенди);
Сталевий остружок;
* Образно. На вулицях юрмилися євреї в довгих оксамитових кафтанах з остружками пейсів на скронях (З. Тулуб).
Словник української мови (СУМ-20)