оструб
О́СТРУБ, у, ч., діал.
Дерев'яні стіни будівлі; зруб.
Із цікавістю приглядався [Олекса], як то ставлять стаї у чорногірських полонинах. Оструб, як і хатній, лиш вікон немає й стелі (Г. Хоткевич);
Були тут [у сплаві] і грубі деревини, сантиметрів по сорок завширшки – на основу та на стовпи, і тонші – на оструб (І. Муратов).
Словник української мови (СУМ-20)