1. Словник української мови у 20 томах

оструб

О́СТРУБ, у, ч., діал.

Дерев'яні стіни будівлі; зруб.

Із цікавістю приглядався [Олекса], як то ставлять стаї у чорногірських полонинах. Оструб, як і хатній, лиш вікон немає й стелі (Г. Хоткевич);

Були тут [у сплаві] і грубі деревини, сантиметрів по сорок завширшки – на основу та на стовпи, і тонші – на оструб (І. Муратов).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. оструб — -у, ч., діал. Дерев'яні стіни будівлі; зруб. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. оструб — О́СТРУБ, у, ч., діал. Дерев’яні стіни будівлі; зруб. Із цікавістю приглядався [Олекса], як то ставлять стаї у чорногірських полонинах. Оструб, як і хатній, лиш вікон немає й стелі (Хотк. Словник української мови в 11 томах
  3. оструб — Оструб, -ба м. Деревянная стѣна постройки. Шух. І. 89, 90. Словник української мови Грінченка