оструб

О́СТРУБ, у, ч., діал. Дерев’яні стіни будівлі; зруб.

Із цікавістю приглядався [Олекса], як то ставлять стаї у чорногірських полонинах. Оструб, як і хатній, лиш вікон немає й стелі (Хотк., Довбуш, 1965, 100);

Були тут [у сплаві] і грубі деревини, сантиметрів по сорок завширшки — на основу та на стовпи, і тонші — на оструб (Мур., Бук. повість, 1959, 31).

Значення в інших словниках

1. оструб — -у, ч., діал. Дерев'яні стіни будівлі; зруб.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. оструб — О́СТРУБ, у, ч., діал. Дерев'яні стіни будівлі; зруб. Із цікавістю приглядався [Олекса], як то ставлять стаї у чорногірських полонинах. Оструб, як і хатній, лиш вікон немає й стелі (Г.  Словник української мови у 20 томах
3. оструб — Оструб, -ба м. Деревянная стѣна постройки. Шух. І. 89, 90.  Словник української мови Грінченка