осявати
ОСЯВА́ТИ, а́є і ОСЯ́ЮВАТИ, ює, недок., ОСЯ́ЯТИ і рідко ОСЯ́ТИ, я́є, док.
1. кого, що. Заливати, заповнювати сяйвом, світлом; освітлювати.
Хмари розійшлися, і з-за них визирнув місяць, осяваючи все навкруги (Б. Грінченко);
Матові електричні лампи м'яко осявали затишну кімнату (П. Загребельний);
В казані щось заблищало й осяяло всю печеру (І. Нечуй-Левицький);
Воно [сонце] осяло і зогріло землю І щедро всім дало свого проміння (В. Самійленко);
Героїв [п'єс] осявають вогні рампи і софітів (Ю. Мартич);
// що, перен. Робити жвавим, сяючим (обличчя і т. ін.).
Обличчя його осявала посмішка (І. Сенченко);
Мало було сказати, що її обличчя осявала сонячна посмішка. Воно світилося щастям (С. Журахович);
// перен. Приносити радість, зігрівати.
* Образно. Старі замовкли, але надія на панську ласку ледве примітним промінням осявала їм серця (М. Коцюбинський).
2. кого, що, перен. Несподівано з'являтися, приходити (про думку, догадку).
Всіх разом осяла одна думка (М. Коцюбинський);
// Облагороджувати, одухотворяти.
Він [актор] вражає глядача не тільки в плані дорученої йому ролі, але й в особистому внутрішньому своєму плані, який осяває зсередини роль (О. Довженко);
Віковічний дух єства Осява: овіва Мрія злотокрила (М. Лукаш, пер. з тв. Ф. Шиллера).
Словник української мови (СУМ-20)