осяйнути

ОСЯЙНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., кого, що.

Однокр. до осява́ти 1, 2.

Усміх осяйнув умазане в сажу чорне обличчя Панькове (Б. Грінченко);

Янкель притих. Його осяйнула думка (О. Довженко).

Значення в інших словниках

1. осяйнути — осяйну́ти дієслово доконаного виду залити світлом; осяйнути  Орфографічний словник української мови
2. осяйнути — -ну, -неш, док., перех., книжн. Однокр. до осявати 1), 3).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. осяйнути — ОСЯЙНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех., книжн. Однокр. до осява́ти 1, 3. Усміх осяйнув умазане в сажу чорне обличчя Панькове (Гр., І, 1963, 369); Янкель притих. Його осяйнула думка (Довж., І, 1958, 268).  Словник української мови в 11 томах