осінній

ОСІ́ННІЙ, я, є.

1. Прикм. до о́сінь.

В косах зеленів барвінок, червоніли квітки осінньої оргинії (І. Нечуй-Левицький);

Якось осінньої пори він косив отаву (С. Чорнобривець);

// Який буває восени; власт. осені.

Надворі стояла осіння негода: дощ та грязюка, грязюка та дощ (Панас Мирний);

Осіннє небо нудьгувало понад бульваром (М. Коцюбинський);

Сонце осіннє по-літньому блиска (М. Рильський);

Осінній мороз скував на житі росу (М. Стельмах);

// перен. Пізній, запізнілий.

І мов крик бойовий, обізветься в речах безнадійне і марне бажання, і тріумфом остатнім заблисне в очах розпачливе осіннє кохання (Леся Українка);

Ми йдем Хрещатиком з тобою .. І віє ніжною весною твоя осінняя краса (В. Сосюра);

А мене ще і досі оперізує спалахом болю Крик смутної дружини Вашої, осінньої Вашої любові (І. Драч).

2. Який носять восени (про одяг і т. ін.).

Модний осінній капелюшок .. невиразно прикрашував і без того вродливу головку (Г. Хоткевич);

Вона була в осінньому пальті поверх кошлатого лижного костюма (О. Гончар).

◇ (1) Як осі́ння ніч (д) див. ніч.

Значення в інших словниках

1. осінній — осі́нній прикметник  Орфографічний словник української мови
2. осінній — ок. вересневий, жовтневий, листопадовий; (- любов) пізній, запізнілий.  Словник синонімів Караванського
3. осінній — [оус’ін':ій] м. (на) -н':ому/-н':ім; ж. -н':а; с. -н':еи; мн. -н':і  Орфоепічний словник української мови
4. осінній — -я, -є. 1》 Прикм. до осінь. || Який буває восени; власт. осені. || перен. Пізній, запізнілий. 2》 Якого носять восени (про одяг і т. ін.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. осінній — як ніч. 1. Смутний, насуплений, похмурий. Хома ходив, як ніч, нічого й не говорив до Хими (М. Коцюбинський). 2. зі сл. п’я́ний. Дуже, надзвичайно.  Фразеологічний словник української мови
6. осінній — Осі́нній, -ня, -нє; -ні, -ніх  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. осінній — ОСІ́ННІЙ, я, є. 1. Прикм. до о́сінь. В косах зеленів барвінок, червоніли квітки осінньої оргинії (Н.-Лев., II, 1956, 113); Якось осінньої пори він косив отаву (Чорн., Визвол. земля, 1959, 42); // Який буває восени; власт. осені.  Словник української мови в 11 томах
8. осінній — Осінній, -я, -є Осенній. Прийде ніч осінняя, ні з ким говорити. Чуб. V. 872.  Словник української мови Грінченка