отаборюватися
ОТА́БОРЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ОТА́БОРИТИСЯ, рюся, ришся, док.
1. Ставати табором.
Здавалось, ніби з далекого Сходу найшла якась нова орда, отаборилась в степу .. і була напоготові рушити з місця (І. Нечуй-Левицький);
Серед високого лісу отаборились рештки Донбасівського полку (Ю. Яновський).
2. Розташовувати в дорозі валкою на відпочинок; ставати возами.
На глинищах отаборювалися цигани (П. Панч);
Обоз .. отаборився за станцією на вигоні (Д. Бедзик).
3. перен., розм. Улаштовуватися на тимчасове перебування.
Товариство отаборилося біля підніжжя алебастрової скелі (Ірина Вільде);
Першу ніч утікачі ночували в лісі .. і нарешті отаборились в ущелині, біля гори Зелений Стіг (С. Скляренко);
// перен. Те саме, що оселя́тися.
В Єлисаветграді отаборився Петро Іванович Ніщинський (Ю. Мартич);
– Ну, все-таки... Де ти вирішив отаборитися? – Поки що поміж небом і землею (М. Руденко).
Словник української мови (СУМ-20)