отамо
ОТАМО́, присл., розм.
Те саме, що ота́м.
– Отамо посідаємо! – скрикнув Власов і перший побіг на облюбовану місцину (Панас Мирний);
– Блукав тут по острову жовтий, з білими очима бездомний пес і все сідав на одному горбочку, отамо за розкопом (Ю. Мушкетик).
Словник української мови (СУМ-20)