отетерілий

ОТЕТЕРІ́ЛИЙ, а, е, розм.

1. Дієпр. акт. до отетері́ти.

Щоб розважити нудьгу, Митько почав дражнити отетерілого від спеки цапа, що флегматично вимахував своєю бородою на закопі (П. Панч);

Повітряна тривога загнала отетерілого після розмови з Калаї Бродія в пивницю (С. Скляренко).

2. у знач. прикм. Який виражає розгубленість, збентеження, переляк.

На отетерілому обличчі Горбатюка з'явився вираз подиву і навіть страху (М. Руденко);

Доктор, з отетерілим виглядом, тільки промурмотів щось незрозуміле і намагався вислизнути за двері (І. Кулик).

Значення в інших словниках

1. отетерілий — отетері́лий 1 дієприкметник від: отетері́ти отетері́лий 2 прикметник збентежений розм.  Орфографічний словник української мови
2. отетерілий — див. зляканий; приголомшений; розгублений  Словник синонімів Вусика
3. отетерілий — -а, -е, розм. 1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до отееріти. 2》 у знач. прикм.Який виражає розгубленість, збентеження, переляк.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. отетерілий — ОТЕТЕРІ́ЛИЙ, а, е, розм. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до отетері́ти. Щоб розважити нудьгу, Митько почав дражнити отетерілого від спеки цапа, що флегматично вимахував своєю бородою на закопі (Панч, І, 1956, 82)...  Словник української мови в 11 томах