отетеріти
ОТЕТЕРІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., розм.
Украй розгубитися, збентежитися від несподіванки, з переляку і т. ін., втративши здатність міркувати, рухатися тощо.
Одного разу .. баба Зозуля пішла в ліс по опеньки .. Аж їде пан Каньовський .. Як стояла, так і отетеріла стара (з легенди);
Від такого нахабства і несподіванки Юрко отетерів, а далі аж позеленів (М. Стельмах);
Машина одразу спалахнула. Це було настільки несподівано, що ворожа піхота на якусь мить отетеріла (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)