отруйник
ОТРУ́ЙНИК, а, ч.
Той, хто отруїв або отруює кого-небудь.
Герой Шекспіра не може обмежитись особистою помстою; щоб досягти вінценосного отруйника, Гамлетові треба прибрати з дороги його сторожових псів (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)