отруйниця
ОТРУ́ЙНИЦЯ, і, ж.
Жін. до отру́йник.
[Андромаха:] Ні, ти сама була б зо всього винна, не страх, не сором і не меч, а ти, отруйнице..! (Леся Українка);
– Невже ж ти бажаєш, щоб твоя сестра стала отруйницею? (Юліан Опільський).
Словник української мови (СУМ-20)