отруйниця

ОТРУ́ЙНИЦЯ, і, ж. Жін. до отру́йник.

[Андромаха:] Ні, ти сама була б зо всього винна, не страх, не сором і не меч, а ти, отруйнице..! (Л. Укр., II, 1951, 265).

Значення в інших словниках

1. отруйниця — отру́йниця іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. отруйниця — -і. Жін. до отруйник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. отруйниця — ОТРУ́ЙНИЦЯ, і, ж. Жін. до отру́йник. [Андромаха:] Ні, ти сама була б зо всього винна, не страх, не сором і не меч, а ти, отруйнице..! (Леся Українка); – Невже ж ти бажаєш, щоб твоя сестра стала отруйницею? (Юліан Опільський).  Словник української мови у 20 томах