отруйно
ОТРУ́ЙНО. Присл. до отру́йний.
Вона [малеча] вже встигла звикнути, що на подвір’ї замість хати понуро стовбичить облуплений комин, а навколо нього отруйно кружляє гаряче ряботиння гершунів [шершнів] (Стельмах, І, 1962, 468);
Коли ж хотілось покарати Йому суперників своїх, — Як він отруйно лихословив! (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 16).
Словник української мови (СУМ-11)