отруйник
ОТРУ́ЙНИК, а, ч. Той, хто отруїв або отруює кого-небудь.
Герой Шекспіра не може обмежитись особистою помстою; щоб досягти вінценосного отруйника, Гамлетові треба прибрати з дороги його сторожових псів (Рад. літ-во, 3, 1964, 92).
Словник української мови (СУМ-11)